Я з тієї країни, що не вперше іде на майдани.
Я з тієї країни, що не дозволить знущань.
Страшний кожен удар, краплі крові, що впали із рани.
На весь світ в кожнім серці тривогою й болем кричать.
Я з тієї країни, що може і вміє боротись.
Ми терплячі, це правда, та лише до якоїсь межі.
Почалася зима, та вона нас не охолодить,
Бо ялинка кривава лишила слід у душі.
Я з тієї країни, що не вперше стоїть на граніті.
Я з тієї країни, яка уже не змовчить.
Мої друзі, сестри й брати ті студенти побиті.
Звідки ж родом ошалілі оті «беркути»?
02.12.2013.
автор - Леся Скорик ©
Коментарі
Такі вірші діти колись будут вивчати у школах.
Стрічка RSS коментарів цього запису