На столі стоїть його чарка і хліб.
Не чіпай, мале, це не зайве.
Це для нього – не плач,
Не марнуй своїх сліз.
Там, де зараз він є –
Завжди гарно!
Ти пробач, я не встигла тебе провести,
Не ступала у слід за труною.
Лиш тепер я до тебе змогла підійти
І у серці тобі дам спокою.
лютий 2008
автор - Леся Скорик © "Світ слова"