Мудра Софіє! Древній Києве! Вічна Лавра!
Скільки очей вас бачило, скільки сердець торкало?!
В скількох душах зродили ви елегію молитовну?
В скількох породили пристрасні золоті окови.
В кожнім кроці історія, в кожнім кроці слава
Лине передзвонами Київська держава.
Перша брама Києва - Золоті ворота
Тут орда Батиєва сіяла скорботи...
І на древнім руйнищі пляшка Пепсі-коли
Ворота ці Київські не відкриють ніколи.
І найбільша Київська колишня дорога
Тепер тиха вуличка, нерівна, убога.
Липень 1996
автор - Леся Скорик © "Світ слова"
Київ
Теги: вірші, поезія, філософська лірика, київ
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису