Я стоятиму на своєму посту.
Хай маленькому, може в тилу.
Хай незримому, але важливому.
Я стоятиму, поки дихаю.
І поки в Україні війна,
Знаю я, що така не одна,
Що нас тисячі, сотні, мільйони,
Ми готові до оборони.
Кожен з нас обирає фронти,
Де боротись треба чи йти,
Де ллєм кров, надриваємо душу…
Стоїмо, бо у кожного «мушу».
Стоїмо, бо хто як не ми,
Щоби звалися далі людьми,
Щоби діти, які підростуть,
Знали за що боротись ідуть.
27.01.2017
автор - Леся Скорик ©