Місто, яке колись було чужим.
Місто, яке колись було незнаним.
Десять літ я віддала тобі,
Прожила на відстані від мами.
Ти тепер змаліло, розцвіло.
А було великим, сірим.
Ніби кров у серце увійшло.
Сповнило любов'ю, миром.
Місто моє, велич над Дніпром!
Добре як тебе тепер я знаю.
З кожним днем і подихом,
Щось нове про тебе відкриваю.
Твої пагорби, провулки і мости,
Парки і будівлі старовинні,
Новобуди, вулиці – все ти.
Кожен закуток дорогий мені нині.
Січеславе мій, Дніпропетровськ!
Ти великий синами своїми.
Кожному даруєш щось,
Те що зачіпа в душі глибини.
20.12.06
автор - Леся Скорик © "Світ слова"