Ха! і дівчинка зблідла від думки злостивої,
Що отак зненацька нетямно вкусила.
І зітнулись у герці там на землі,
І стоптали копита мрії малі,
І сховались на серці поламані крила
І пітьмі десь далеко луна голосила
І посивілим ранком здригнулася мати
Вже тебе не діждати, вже тебе не діждати.
29.01.99
автор - Леся Скорик © "Світ слова"