Треба було глибоко вдарить,
Щоб рани не помітить.
Треба було так вразить -
Щоб розбить тюрму...
У світ не несла, я вже
весняних квітів.
Я винесла рану
Мою рятівну.
Стаю вже я старша,
Вражає все глибше.
А зовні нічого -
Сама простота.
Як легко читати
з мойого обличчя
Було б лиш бажання...
А там-НІМОТА!!!

03.04.97
автор - Леся Скорик © "Світ слова"