3. Пунктуаційну помилку допущено в реченні

 (1) Стояла тиха травнева ніч у буянні зела й кипінні садів. (2) Шаленіли в лузі солов'ї, кумкали жаби, кричали горлиці. (3) І носила в ту не/ймовірну весняну молоду ніч із срібної криниці срібним цеберцем срібну воду зозуля і (...) її по землі. (4) Вилила добрий ківш і на Андрія. (5) Від/того прокинувся, та побрів під розчахнуту липу. (6) На душі було срібно й високо. (7) Дослухався тихої й радісної музики небес, удивлявся в ту не/звідану глибінь. (8) Від/нині знав, що там живе вічна й свята таїна.

• Тумани роз’їдали лід, що відтавав, ставав крихкий, та ще був примерзлий до землі.

• В бою з османами чайку полковника було потоплено, а його самого турки виловили з води і закували в бранці на свою галеру.

• Хвилюючись і все ще не отямившись, солдат розповідав про себе.

• Поряд з творами російських письменників том за томом постали на полиці книги білорусів і казахів, узбеків і латишів...