7. Пунктуаційну помилку допущено в реченні

(1) Коли лежиш у полі обличчям до/гори і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній є щось не/земне, а небесне. (2) Щось ніби/то свердлить там небо, струже метал, а в/низ спадають тільки дрібні, просіяні звуки. (3) Куди не кинь оком, ниви шумлять круг мене, часом заважаючи почути дзвінкі переливи. (4) Коли жену від себе голоси поля, на мене кидають з неба свою дзвінку пісню жайворонки. (5) Та пісня будить [...]: чим більше слухаєш, тим більше хочеться почути. (6) Тепер я щовечора йду в поле й годинами слухаю як у небі співають хори, грають цілі оркестри.

• Учнів цікавило у друкарні і як народжуються газети, і як друкуються книги.

• У навстіж розчинений простір, де квіти і трави похилі, де жито під обрій хлюпоче, любов’ю палаючи, йду.

• Над голубими вітряками плив журавлиний караван неначе кликав нас у далеку дорогу.

• Коли жену від себе голоси поля, на мене кидають з неба свою дзвінку пісню жайворонки.