7. Прикметником є виділене в слово

(1) Стояла тиха травнева ніч у буянні зела й кипінні садів. (2) Шаленіли в лузі солов'ї, кумкали жаби, кричали горлиці. (3) І носила в ту не/ймовірну весняну молоду ніч із срібної криниці срібним цеберцем срібну воду зозуля і (...) її по землі. (4) Вилила добрий ківш і на Андрія. (5) Від/того прокинувся, та побрів під розчахнуту липу. (6) На душі було срібно й високо. (7) Дослухався тихої й радісної музики небес, удивлявся в ту не/звідану глибінь. (8) Від/нині знав, що там живе вічна й свята таїна.

• Ось вона вже крізь блакить майорить, довгождана, нездоланна...

• Земля загубилася в хороводі незліченних зоряних спіралей.

• Хто на морозі не бував, той і лиха не видав.

• Дмитро увійшов у голубі жита, і вони прикрили його прогрітими хвилями.