7. Прикметником є виділене в слово

(1) Стояла тиха травнева ніч у буянні зела й кипінні садів. (2) Шаленіли в лузі солов'ї, кумкали жаби, кричали горлиці. (3) І носила в ту не/ймовірну весняну молоду ніч із срібної криниці срібним цеберцем срібну воду зозуля і (...) її по землі. (4) Вилила добрий ківш і на Андрія. (5) Від/того прокинувся, та побрів під розчахнуту липу. (6) На душі було срібно й високо. (7) Дослухався тихої й радісної музики небес, удивлявся в ту не/звідану глибінь. (8) Від/нині знав, що там живе вічна й свята таїна.

• На дні лісового струмка видно кожен камінчик, кожну тоненьку травинку.

• Хто на морозі не бував, той і лиха не видав.

• Непояснена тема далася взанки на контрольній.

• Так зверненням до сонця, пророкуванням кращих часів, вірою в майбутнє завершує свій творчий шлях Леся Українка.