3. Пунктуаційну помилку допущено в реченні

 (1) Стояла тиха травнева ніч у буянні зела й кипінні садів. (2) Шаленіли в лузі солов'ї, кумкали жаби, кричали горлиці. (3) І носила в ту не/ймовірну весняну молоду ніч із срібної криниці срібним цеберцем срібну воду зозуля і (...) її по землі. (4) Вилила добрий ківш і на Андрія. (5) Від/того прокинувся, та побрів під розчахнуту липу. (6) На душі було срібно й високо. (7) Дослухався тихої й радісної музики небес, удивлявся в ту не/звідану глибінь. (8) Від/нині знав, що там живе вічна й свята таїна.

• Хвилюючись і все ще не отямившись, солдат розповідав про себе.

• Хлопець дістав із кишені приготовленого заздалегідь гостинця і сором’язливо простяг дівчині.

• А коли поєднали нас пісня та хліб, та борня, ростемо у прийдешність, спільноту цю в душі поклавши.

• Праця людини — окраса і слава, праця людини — безсмертя її.