29. З тексту зрозуміло, що подоланню кіберцькування може сприяти все, ОКРІМ
Кіберцькування в мережі: віртуальності настав кінець
(1–4) Кіберцькування – це переслідування людини через Інтернет, наприклад, коли користувачеві надсилають погрози, поширюють про нього плітки чи якісь фото з ним, розміщують образливу інформацію або пишуть повідомлення принизливого змісту.
-1-
(5–8) Зазнавати кіберцькування можуть як дорослі, що стають жертвами переслідування з боку колег або просто онлайн-друзів, так і діти. Згідно з дослідженнями, найбільш уразлива група для будь-якого виду цькування – це молодь 11–16 років.
(9–14)…Приходить дитина зі школи, а на її сторінку у Facebook від різних, інколи зовсім не знайомих людей надійшло 43 повідомлення образливого змісту. У неї німіють руки, блідне обличчя. Вона хапається за телефон... А там – Viber, Twitter, і звідусюди сиплються неприємні шпичаки, лунають погрози... Це найгірший варіант. Частіше переслідують менш жорстоко, наприклад, насміхаються з якоїсь конкретної події чи вади зовнішності. Та з будь-чого. Причин – мільйон.
-2-
(15–21) Небезпека в тому, що, на відміну від звичайного цькування, гноблення в Інтернеті не припиняється. Від нього не сховатися вдома, у школі чи на роботі. Користувач увесь час на очах. Якщо заблокувати кривдників у всіх можливих соціальних мережах, то й це не зупинить їх від продовження нападів на людину серед знайомих або її онлайн-друзів. Навіть видаливши всі свої профайли (облікові дані) на Gmail, у Facebook, Twitter, Skype, Viber (де там ще зараз найчастіше реєструються?), особа не врятується. Утеча не допоможе позбутися переслідувачів.
(22–28) Як показує статистика Центру досліджень кіберцькування, у США 81 % респондентів має ілюзію, що від віртуального переслідування простіше втекти, ніж від цькування в реальному житті. Насправді ж переслідування в мережі всепроникне, не те що неприємності від кількох знайомих у школі чи в університеті або від колег на роботі: по-перше, у нього необмежена аудиторія; по-друге, воно створює ефект присутності кривдників усюди, на кожному електронному пристрої, який в особи є.
-3-
(29–32) Згідно зі статистичними даними, зібраними в Сполучених Штатах, щонайменше половина опитаних молодих людей зазнавала цькування онлайн, 11 % сказали, що їхні фото, які містили елементи компромату, викладали в Інтернет інші люди, 33 % стикалися з погрозами, 55 % були свідками переслідування.
(33–39) Найстрашнішим є те, що 95 % (!) свідків онлайн-цькування нічого не зробили, щоб зупинити його. У соціальній психології цей феномен пояснюють ефектом «пасивного спостерігача». Очевидці надзвичайної ситуації чи насильства не намагаються допомогти постраждалому, залишаючись осторонь. Цікаво, що чим більше осіб спостерігає за ситуацією, тим менше шансів, що хтось допоможе жертві. Емма Шорт уважає, що ця особливість людської психології – головна перешкода на шляху приборкання кіберцькування.
(40–43) У мережі ефект спостерігача ускладнений тим, що, незважаючи на масштаби цькування, усім здається, що, якби це було щось справді серйозне, хтось неодмінно б відреагував. Важливо пам’ятати, що цей «хтось» – це сама людина, яка не покладається на небайдужість інших.
(44–48) Після того як Тайлер Клементі, студент Університету Ратжерс у Нью-Джерсі, стрибнув з мосту Джорджа Вашингтона через те, що з нього знущалися в Інтернеті, свою стурбованість проблемами кіберцькування висловили американські чиновники на всіх рівнях, а співачка Мадонна присвятила хлопцеві кілька музичних композицій.
-4-
(49–53) У США вже роками ведуть серйозну суспільну дискусію щодо онлайнцькування й запровадження законів про відповідальність за участь у таких «кампаніях». Але передусім потрібна цілеспрямована просвітницька робота: необхідно привертати увагу людей до того, наскільки це серйозно, ділитися історіями про кіберцькування й постійно пам’ятати про ефект «пасивного спостерігача».
(54–57) В Інтернеті цей ефект підсилений тим, що люди схильні сприймати онлайн-простір як гру, тому не трактують серйозно те, що там відбувається. Насправді ж «game over»: віртуальність закінчилася. Усе в мережі абсолютно реальне, у тому числі й трагедії внаслідок кіберцькування.
За Є. Кузнєцовою
