Сонечко десь повниться золотом,
Сльози обтира у землі,
Хвилі Інгульця покотом,
В небі понад всім журавлі.
Квітень ніжно серце розпушує
І кидає зерня любові.
Як за хатою розквітне груша
Думкою полину туди знову.
Повернусь туди на паломництво.
Поклонюсь, і знову у тюрму.
І загра услід жайвір троїстий.
Пісню, що й століття тому.
03.04.97
автор - Леся Скорик © "Світ слова"
Сонечко десь повниться золотом
Теги: вірші, поезія, інтимна лірика, біль, широке