З тобою познайомились раптово -
У переломний злам твого життя,
Де разом з серцем гухкали мотори,
Де з вітром змішувалось куль виття.
Ти увійшла у мене як крізь бурю,
Гукала ти до серця крізь світи.
Шукала помочі у власному збур'ї.
Шукала помочі від самоти.
Твої думки зливалися з моїми,
Твоє життя ставало і моїм.
І я з тобою літаком летіла,
Де попереду фронт, і біль, і грім.
Твоя сестра, товаришка молодша,
Тебе я розумію і мовчу.
У ніч буремну у страшнім узвишші
Все довести Івану Хомичу.
І крізь рядки життя твойого скалки
Виблискують зірками крапок й рис.
І ти з сумлінням чистої весталки.
І ти радист, і ти парашутист.
Твої батьки стоять аж десь за гранню.
За гранню від тебе стою і я
Та ми зустрілись в ранішнім смерканню
Ти і батьки, батьки, і ти, і я.
Тобі найважче, ти отам в просторах.
Та ми з тобою разом у душі.
Ми руки, ті що втримали в путті
Тебе до темної землі.
Мені б ті сили, що в собі ти маєш,
Мені б снагу, відвагу всю твою...
І крізь роки розсипалось розмаєм
Твоє й моє: "Я знаю, я живу!"
автор - Леся Скорик © "Світ слова"