http://www.zoofirma.ru/

Матусі

Туман у долині

стелиться хмарками.

Кетяги калини

Я несу до мами.


Осінь походжає

повагом по світу

Запалила злотом

листя, трави, квіти.


Лиш одна калина

полум'ям сміється

При ліску в долині

віття її гнеться.


Люба моя ненько,

Сонечко ласкаве.

з теплими руками.


Щасна я тобою

і у цілім світі.

Ріднішої людини

я не маю. Квіти


Я тобі нестиму

ранньою весною

А зараз тобі я

калину нестиму.


Хай мала калина

з полум'ям жагучим

Все тобі розкаже,

Все тобі заручить.


Нене, моя нене,

Життя тоді стане,

Як жити ти, нене,

Раптом перестанеш


Осінь походжає

по цілому світі.

Замерзають в мене

кетяги калини.


І у білім шатті

Серце рубінове

світиться і топить

льодяні окови.


У своєму серці

зігрію калину

й подарую мамі

ту дивну перлину.


Тепле має серце,

любая матуся.

я до неї щиро

міцно прогорнуся.


І на синім небі

напишу хмарками,

щоб знали всі люди:

"Я люблю Вас, мамо!'"


1993 р.

 

автор - Леся Скорик © "Світ слова"

Теги: вірші, поезія, інтимна лірика, мама, матуся

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/