"Василю!..." І здригнулась свіча
поставлена у Храмі Долі.
"Василю, тебе мати зустріча,
непримиренного в своїй неволі.
Був нелегким тернистий шлях,
Але не збочив ти з дороги.
Свіча твоя горітиме в віках.
Як ти горів за болі і тривоги
Мої. До тебе я зову лелек,
Правічні київські святині.
Колишній політичний зек,
Покараний син України."
Грудень 1995 р
автор - Леся Скорик © "Світ слова"