Росла троянда в маминім садку
та не проста, а золота.
Як небо очі, волосся, як льон,
й маленькі рожеві уста.
І мама любила її,
полола довкіл бур'яни,
носила доволі води,
коли завівав суховій.
Розквітла троянда мала
на радість матусі своїй.
Матусину руку взяла
і повела у країну мрій.
Гарна троянда у мами,
У всьому їй помага.
Бо мама свою доню
Трояндою назива.
Жовтень 1994 р.
автор - Леся Скорик © "Світ слова"