Втратити голову в ролі прис. – перестати володіти самим собою, розгубитися.
Вона (Анна) знає, як я люблю її. Як дурисвіт, як хлопчак, що втратив голову (Колесник, На фронті сталися зміни, 1959, стор. 129); Мажарин взяв мене за плечі і силоміць привів до дзеркала... Досі жоден чоловік не брав мене так в обійми, і тому я на мить таки втратила голову. (Вільде, Сестри Річинські, 1958, стор. 303); –Цілком можливо, –підхопив Гурій Комаренко,– і я цілком розумію його стан – сидіти біля такої красуні і все розуміти, було б щонайменше неввічливо. Я на його місці і в його роки, напевне, вже давно б втратив голову (Собко, Срібний корабель, 1961, стор. 69).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"